Вправи на фальцет і пасажі для поп-співу
· 4 хв читання
Легкий, повітряний поп-спів тримається на трьох пов’язаних навичках: чистому переході у фальцет замість зриву в нього, швидкому й точному русі пентатонічними пасажами та вмінні вести фразу на більшому запасі повітря, ніж спершу здається зручним. Жодна з них сама по собі не складна. Особливість стилю в тому, щоб робити всі три так, щоб зусилля не було помітно.
Це посібник, що ставить практику на перше місце: над чим працювати, в якому порядку і які саме вправи тренують кожну частину.
Три навички, на яких тримається це звучання
Легке поп-звучання віддає перевагу повітряному верху над потужним, швидкому чистому пентатонічному руху над витриманим белтингом і фразуванню, що тягнеться через цілий рядок, а не розбивається на короткі спалахи. Нічого з цього не потребує сили. Радше навпаки: сила шкодить. Продавлений фальцет звучить напружено замість легкого, а поспішний пасаж звучить недбало замість швидкого.
Наведені нижче вправи будують кожну частину окремо, а вже потім просять тебе їх поєднати.
Перехід: твоя точка входу у фальцет
Більшість співаків, які «не вміють фальцету», насправді вміють, але лише зриваючись у нього, а не переходячи чисто. Вправа Перехід у фальцет 1-8-1 на «у» виділяє саме цей перехід: ти починаєш із низької ноти звичайним голосом, стрибаєш на повну октаву у легкий фальцет, а тоді повертаєшся вниз. Оскільки це стрибок на октаву, а не поступовий підйом, немає неоднозначної середини, де голосу доводиться вирішувати, що робити; це або грудний регістр, або фальцет, чітко.
Коли стрибок стає надійним, вправа Фальцет: довга висока «у» просить тебе лишитися нагорі. Це витримана нота вище за твій звичайний грудний діапазон, яку тримають рівно на повітряному «у». Саме тут більшість початківців відкриває, що фальцету потрібен менший тиск повітря, ніж вони звикли давати ноті, а не більший; якщо висота хитається чи падає, послаб видих, а не тисни сильніше. Якщо хочеш відокремити цю одну ноту поза вправою й просто побачити, як вона стабілізується, живий тюнер показує назву ноти, відхилення в центах і живий слід без жодної вправи у фоні.
Будуємо пентатонічні пасажі
Поп-пасажі майже завжди будують із п’ятизвучної пентатонічної гами, а не з повної семизвучної, і почасти тому вони звучать плавно, а не «академічно». У півтонах мажорна пентатоніка має формулу 0-2-4-7-9: жодних півтонів поруч, що й робить її поблажливою для швидкого руху.
Почни з Пентатонічного пасажу вниз 8-6-5-3-2-1: від верху візерунка швидкий спуск пентатонічною гамою до низу. Це найпоширеніша форма в поп-пасажах, і її варто довго відпрацьовувати повільно, перш ніж пришвидшувати, бо точність на малій швидкості робить можливою точність на великій. Далі Пентатонічний пасаж угору змінює напрямок і веде до утриманої ноти нагорі, що ближче до того, як пасаж зазвичай розв’язується всередині справжньої фрази: як підводка до ноти, яку потім тримають.
Обидві вправи піднімаються крок за кроком через твій збережений діапазон і спускаються назад, тож пасажі лишаються в межах того, чого ти можеш зручно досягти, навіть коли вправа просувається далі.
Додаємо прикраси й фразування
Коли прямий пасаж звучить комфортно, малі прикраси роблять його схожим на свідому частину фрази, а не на вправу з гами. Групето 5-6-5-3-1 – п’ятинотна фігура – класична поп-прикраса наприкінці рядка: швидка верхня допоміжна нота перед тим, як зупинитися. Практикуй її настільки повільно, щоб кожна нота була виразною, перш ніж намагатися зробити її невимушеною; групето з чотирьох окремих висот звучить значно природніше, ніж те, що розмивається в одне ковзання.
Довгі фрази і брак повітря
Друга половина цього звучання – тримати фразу цілісною на більшій кількості нот, ніж зазвичай дозволяє один зручний вдих. Довга фраза на одному диханні (12 с) – це одинадцять нот легато на одному вдиху, приблизно дванадцять секунд. Це довше за більшість звичайного співу, і так задумано: фрази поп-балад подекуди ще довші.
Тут проблема не в тому, що повітря закінчується; проблема в нерівній витраті, через що останні дві-три ноти поспішають або занижуються, бо їх уже нічим підтримати. Якщо так стається, виправлення зазвичай не в «глибшому вдиху». Воно в тому, щоб витрачати менше повітря на ранніх нотах, щоб щось лишилося на кінець. Це проблема контролю, а не об’єму легенів, і вона покращується повторенням саме цієї вправи більше, ніж окремими вправами на дихання.
Що оцінка каже і чого не каже
Кожна нота в кожній вправі тут оцінюється за цільовою висотою: зелений, жовтий чи червоний результат і вердикт на кшталт «низько», «високо» чи «нестабільно», так само, як і в решті застосунку. Фальцет і вправи на ковзання, як-от перехід і пасажі, використовують ширший допуск, ніж проста витримана нота, бо ковзна висота за своєю природою менш точна, ніж утримана, і оцінка це враховує.
Чого оцінка не скаже, – чи твій фальцет звучить повітряно в контрольований спосіб, а чи просто придихально й слабко, і чи пасаж звучить музично, а не механічно. Це судження на слух, і інструмент для нього – вбудоване відтворення після кожної вправи, що програє твій дубль разом із піаніно та нотною доріжкою. Точність висоти й добре звучання дубля – не одне й те саме; оцінкою виправляй висоту, а власними вухами на відтворенні – усе інше.
Куди рухатися далі
Якщо повітря закінчується задовго до дванадцятої секунди у вправі на довгу фразу, варто кілька занять окремо попрацювати над матеріалом опора дихання: тест «ссс» і 4 вправи. Якщо хочеш більше пентатонічного матеріалу, коли ці вправи стануть упевненими, пентатонічні пасажі крок за кроком іде далі до швидших і різноманітніших форм пасажів. А якщо твій голос тягнеться до сильнішого, потужнішого верху, а не легкого, вправи на мікст тренують стиль, якого вправа з переходом у цій статті свідомо уникає.
Більшість проблем із фальцетом виявляється проблемою переходу, а не фальцету, тож саме його варто спробувати першим у застосунку. Програма застосунку «Шлях: Поп (пасажі й фальцет)» розставляє ці вправи в потрібному порядку.