Вправи на мікст для початківців (5 для спроби)
· 4 хв читання
Мікст – це звучання, яким більшість поп-співаків користується у верхній половині діапазону: не повна вага грудного регістру, піднята надто високо, і не легка повітряна якість фальцету. Він лежить між ними, і для початківця це зазвичай найважче навмисно знайти, бо його визначає те, як він відчувається й звучить, а не нота, на яку можна вказати.
Саме тому його складно викласти лише текстом на сторінці. Нижче – п’ять вправ, створених, щоб підштовхнути твій голос до цієї середини, а також чесний опис того, що такий застосунок може, а чого не може сказати про те, чи ти її знайшов.
Звук, до якого ти прагнеш
Думай про це менше як про техніку й більше як про цільовий звук: достатньо повний, щоб не звучати придихально чи тонко, але без напруги від проштовхування повного грудного регістру в діапазон, куди він не хоче йти. Співаки часто описують його як «говоріння на висоті» у верхній частині діапазону або як трохи носове, переднє розташування замість відкритого, викрикуваного.
Дійти до нього, думаючи про гортань, не вийде. До нього доходять, використовуючи форми голосних і приголосні, що полегшують випадково знайти потрібний звук, а потім повторюючи те, що спрацювало.
Чому він спершу вислизає
Більшість початківців у міру підйому схиляються до однієї з двох крайнощів: або штовхають грудний регістр гучніше й вище, аж він напружується, або відпускають у фальцет, щоб уникнути напруги. Мікст живе посередині, і вправи нижче використовують певні голосні й початкові приголосні, через які важче непомітно впасти в котрусь із крайнощів.
П’ять вправ, що його будують
- «Ней» 1-3-5-8-5-3-1 (мікст). Носове, трохи зухвале «ней», яке співають ламаним акордом до октави й назад. Носова якість змушує резонанс іти вперед, а не дозволяє звуку відкотитися в горло, і це зазвичай перша ознака справжнього мікста, а не напруженого грудного регістру.
- «Гі» 1-5-8-5-1 (змикання зв’язок). Твердий приголосний «г» чисто змикає голосові складки перед кожною нотою, і це не дає звуку стати повітряним під час підйому, тоді як голосна «і» тримає звук вузьким і спрямованим уперед. Ця вправа – вибір, якщо твої високі ноти радше придихальні, ніж напружені.
- «Мам» 8-5-3-1 (згори вниз). Ця починається з верху візерунка й іде вниз, і це навмисно. Початок високо й легко з перенесенням тієї самої легкості в нижчі ноти вчить голос не перемикатися різко назад на повний грудний регістр, щойно висота падає.
- Сирена на «ві» через пасаджо. Вузька голосна «і» плавно ковзає крізь ту частину діапазону, де зазвичай трапляються зломи. Замість різкого переходу з грудного в фальцет мета – ковзання без чутного шва. Якщо ти чуєш або відчуваєш виразний перехід, це саме той злам, який ця вправа має згладити.
- Стрибок 1-5-8 з утриманням верху. Два стрибки вгору, а потім близько двох секунд утримання найвищої ноти. Це найвибагливіша з п’яти, тож її варто лишити на тоді, коли решта чотири стануть звичнішими; утримувати мікст під тривалим навантаженням – це не те саме, що ненадовго знайти його по дорозі крізь візерунок.
Перші кілька разів проходь їх у цьому порядку. Кожна звужує ціль трохи більше за попередню, і пізніші вправи даються легше, коли ранні вже відчуваються природними.
Що застосунок може сказати, а що ні
Кожна нота тут отримує той самий живий зворотний зв’язок, що й у будь-якій іншій вправі: лінія на нотній доріжці, колір на ноту, відсоток і загальна оцінка з вердиктом на кшталт «низько», «високо» чи «нестабільно». Це говорить, чи збіглася твоя висота з ціллю, а це важить для тренування слуху й інтонації.
Він не каже, чи ти справді був у мікст, а не в напруженому грудному регістрі чи придихальному фальцеті, що випадково влучив у потрібну висоту. Застосунок не здатен відрізнити грудний регістр від головного й від мікста; це судження лишається за тобою, зроблене прослуховуванням і відчуттям ноти в горлі. Функція відтворення після кожної вправи, що дозволяє почути власний дубль разом із піаніно та нотною доріжкою, тут найкорисніший інструмент: слухай, чи голосна лишалася носовою й переднього розташування у візерунках «ней» і «гі», чи розріджувалася або густішала в міру руху. Розпізнавати цю різницю на слух – і є справжня навичка; точність висоти – лише та частина, яку легко виміряти.
Якщо хочеш відокремити одну ноту поза повною вправою, скажімо, щоб перевірити, чи певна висота у твоєму пасаджо хоче лежати трохи інакше, ніж припускає візерунок, живий тюнер дає назву ноти, відхилення в центах і живий слід без візерунка й оцінки. Це корисна пісочниця, щоб попорпатися над однією проблемною нотою, перш ніж повернути її в повний візерунок.
Де це вписується в заняття
Вправи на мікст вимагають від голосу більше за просту гаму, тож найкраще працюють після справжньої розспівки, а не на холодний голос. Якщо ти ще не робив її, дивись щоденна 10-хвилинна розспівка: вправи для голосу. Вони також припускають, що діапазон заданий правильно, бо всі п’ять візерунків транспоновані, щоб лежати всередині нього; якщо ти не проходив тест діапазону, як визначити діапазон голосу за 2 хвилини розкриває це спершу.
Коли мікст починає «клацати»
Коли ці п’ять візерунків відчуваються менше як полювання й більше як відтворюваний звук, відкриваються два напрямки. Якщо твій голос тяжіє до легшого, повітрянішого боку попу, переходи у фальцет, пасажі й довгі фрази будує на тій самій роботі з пасаджо з легшою ціллю. Якщо ж ти прагнеш сильнішого, потужнішого верху, вправи на белтинг підхоплюють приблизно там, де мікст закінчується, додаючи гучність поверх того самого переднього розташування.
Арпеджіо «ней» – найтолерантніше з п’яти й найшвидший спосіб відчути, як звучить справжній мікст у твоєму власному голосі. Почни з нього в застосунку.